ІсторіяНа шляху становлення і розвитку
Становлення та розвиток Донецького інституту залізничного транспорту тісно пов’язані з Українською державною академією залізничного транспорту (УкрДАЗТ). У 1967 році в Донецьку був відкритий навчально-консультаційний пункт (НКП) Харківського інституту інженерів залізничного транспорту (ХІІТу), а з 1-го січня 1968 р. наказом Міністра шляхів сполучення з метою подальшого підвищення якості підготовки інженерів для Донецької залізниці НКП перетворено у Донецьку філію ХІІТу (сьогодні УкрДАЗТ).
Своїм створенням Донецька філія ХІІТу була зобов’язана двом обставинам: перша — роль і значення у народногосподарському комплексі СРСР Донецької залізниці, яка була однією з самих вантажонапружених і друга — її недостатнє кадрове забезпечення.
В кінці 60-х років при довжині колії 2860 км, що складало 2,2 % від загальної довжини залізничних магістралей СРСР, вантажонапруженість Донецької залізниці була в 1,7 рази вище середньогалузевих показників. На Донецьку залізницю припадало 33 % відвантаження вугілля, 50 % — коксу, 20 % — чорних металів, близько 100 % — флюсів.
Для виконання всього комплексу робіт необхідний був не тільки налагоджений механізм, але і професійно підготовлені працівники різних рівнів. Розглядалися плани технічного переозброєння залізниці. Для реалізації цих планів потрібно було, по-перше, фінансування, по-друге, висококваліфіковані кадри. На магістралі працювало близько 14 тисяч фахівців з вищою і середньою освітою. Однак серед керівників середньої ланки залишалося багато практиків. На залізниці не вистачало біля 1800 інженерів. Особливо слабко інженерними кадрами були укомплектовані колійне і вагонне господарства, будівельні організації, дистанції сигналізації і зв’язку, локомотивні і вагонні депо, машинолічильні станції.
У транспортних підрозділах промислових підприємств Донбасу бракувало 1600 інженерів різних залізничних спеціальностей. У другій половині шестидесятих років забезпеченість інженерними кадрами Донецької залізниці складала всього 52 %. У транспортних цехах промислових підприємств Донецької та Луганської областей більш тисячі інженерних посад займали техніки і практики. Багато випускників залізничних вищих навчальних закладів, які відпрацювали після розподілу 2—3 роки, залишали Донбас.
В цих умовах рахувалась найбільш перспективною підготовка інженерних кадрів без відриву від виробництва з числа працівників залізниці і транспортних цехів промислових підприємств. Тому керівництво Міністерства шляхів сполучення СРСР і намагалося вирішити проблему дефіциту інженерних кадрів через систему заочної освіти. Близько тисячі працівників Донецької залізниці, транспортних цехів промислових підприємств навчалися за заочною формою в інститутах залізничного транспорту у Дніпропетровську (95 студентів), Ростові (258 студентів), Харкові (252 студенти) і на технічних факультетах других вузів (335 студентів). Однак вищі навчальні заклади того часу були обмежені у своїх можливостях, а їхня віддаленість від місць постійного помешкання студентів-заочників ускладнювала виконання навчальних програм. Це надихнуло керівництво Донецької залізниці на день скористатися тією обставиною, що у Донецьку функціонує навчально-консультаційний пункт Харківського інституту інженерів транспорту і відкрити на базі нього філію цього інституту.
Ідея була підтримана начальником Донецької залізниці Приклонським В. В. і ректором ХІІТу. На той час професором Ігнатьєвим А. Ф.; який визначив перелік робіт, які треба було виконати Донецькою залізницею для того, щоб з 1 вересня 1968 року у Донецькій філії приступили до навчання за шістьма транспортними спеціальностями студенти-заочники першого — четвертого курсів інституту, які проживають у містах і селищах Донбасу.
Приклонський В. В. — начальник Донецької залізниці (1968—1980 р. р.)
Під будівлю філії було вирішено на першому етапі використати п’ятиповерховий будинок загальною площею 5460 квадратних метрів, що будувався на той момент у районі залізничного вокзалу ст. Донецьк. Третину площі будинку було використано для створення навчальної бази філії, решту — для студентського гуртожитку.
Результатом ініціатив Донецької залізниці і ректорату Харківського інституту інженерів транспорту став наказ Міністерства шляхів сполучення СРСР від 3 листопаду 1967 року N П-29415 «Про організацію Донецької філії ХІІТу», в якому було вказано, що «з метою подальшого підвищення якості підготовки інженерів для Донецької залізниці: «Створити з першого січня 1968 року у м. Донецьку філію Харківського інституту інженерів залізничного транспорту, на базі Донецького навчально-консультаційного пункту НКП ХІІТу».
Наказ МШС «Про утворення Донецької філії ХІІТу«
Незабаром були прийняті перші кадрові рішення.19 грудня 1967 року було затверджено штатний розклад і кошторис основних статей витрат філії.
На посаду директора філії керівництво Донецької залізниці запропонувало призначити начальника відділу інженерних споруд служби колії управління Донецької залізниці М. М. Целуєвського, який до переходу в службу працював заступником начальника Артемівської технічної школи колійних майстрів. Заступником директора з навчальної роботи було призначено М. П. Гавричкова.
Місцем розташування адміністрації філії на початку стала кімната колишнього навчально-консультаційного пункту у будинку управління Донецької залізниці.
Засідання першого директорату Донецької філії (1968 р.)
На момент, коли був підписаний наказ про створення філії, обсяг незакінчених опоряджувальних робіт у споруджуваній будівлі під філію складав 50 %. Тому зусилля керівництва залізниці були спрямовані на якнайшвидше завершення її будівництва. У листопаді — грудні 1967 року тут щодня працювало 250—300 будівельників.
Всі провідні служби і відділи були закріплені керівництвом залізниці за філією для надання практичної допомоги у створенні лабораторій і кабінетів. Так, вагонна служба управління залізниці створила кабінет теоретичної механіки, служба електрифікації та енергетичного господарства — лабораторію електротехнічних дисциплін, служба сигналізації і зв’язку — лабораторії фізики, лінійних електричних кіл, СЦБ і зв’язку, медично-санітарна служба обладнала лабораторію хімії. Неоціненну допомогу філії надали також служби колії, локомотивного господарства, матеріально-технічного забезпечення.
У 1968 році Донецька залізниця надала 125 тис. карбованців на матеріальну допомогу філії. На 40 тисяч карбованців на безоплатній основі було виділено різних приладів, машини і механізмів.
18 лютого 1968 року відбувся переїзд працівників філії у нову будівлю, хоча будівельні роботи ще продовжувалися. Протягом перших двох місяців 1968 року М. М. Целуєвському, директору філії, довелося 4 рази виїжджати до Києва у ЦК Компартії України, Раду Міністрів УРСР, Держбуд УРСР і Міністерство вищої і середньої освіти СРСР для остаточного вирішення питання про відкриття філії.
Будинок Донецької філії ХІІТу
Одночасно форсованими темпами велося будівництво та оснащення навчальних лабораторій. При цьому враховувався величезний досвід у цій справі Харківського інституту інженерів транспорту. У Харків неодноразово виїжджали головний інженер залізниці Жуков І. М, заступник начальника залізниці з кадрів Бутко М. В., керівники служб, яким було доручено створити у Донецькій філії ХІІТу аналогічну навчально-лабораторну базу. Велася робота з пошуку необхідного устаткування, його транспортування та монтажу. Щодня працівники філії, студенти і залучені на допомогу робітники-залізничники вивантажували по 12—20 машин з меблями та обладнанням.
Головний інженер Донецької залізниці (1963—1989 р. р.) Жуков І. М. — доцент інституту
Влітку 1968 року філія вже мала у своєму розпорядженні 14 лабораторій, 7 кабінетів. Для новостворюваної бібліотеки було закуплено 12 тисяч томів навчальної літератури. Створювалися лабораторії організації руху поїздів, електроніки, теорії лінійних електричних кіл.
Лабораторія колійних машин та механізмів
Лабораторна робота з електротехніки
Цілеспрямовано велася робота з підбору кадрів. За конкурсом на посади викладачів були обрані доценти: канд. іст. наук Картавих В. Г., канд. техн. наук В. Н. Бєлоусов, канд. техн. наук Захаров А. В., канд. хім. наук Бєлявська В. Б., канд. фіз.-мат. наук Шульга Ю. Н., канд. техн. наук Люленко В. М., Кузьменко А. П. та інші.
Поряд зі штатними викладачами, до викладацької діяльності були залучені 29 осіб, які здійснювали навчання на умовах погодинної оплати праці: висококваліфіковані викладачі Донецьких вузів та провідні фахівці Донецької залізниці. Багато з них, зокрема, Адамова Л. Ф., Розанов О. В., Гольдин В. С., Дегтярьов В.І., Волченко В. Ф., Оленіца О. Г., Пільтенко Л. М., Попов І. А., Шабанова Г. А., з часом стали штатними викладачами філії. Навчально-допоміжний персонал філії склав 10 осіб.
На протязі 1968 року у Донецьку філію для надання практичної допомоги приїжджали ректор базового інституту, завідувачі кафедр.
У січні і лютому розпочалася підготовка до нового прийому студентів. До кінця січня 1968 року були укомплектовані 4 групи підготовчих курсів, які розпочали навчання в будинку очно-заочної школи № 3 м. Донецька. З 15 березня 1968 року курси почали працювати в будівлі філії.
У липні 1968 року відбулися перші вступні іспити. На початку першого 1968—1969 навчального року у філії навчалося 828 студентів на 6 курсах за 9 транспортними спеціальностями: 238 з них — студенти першого курсу, у тому числі 50 осіб навчалося за вечірньою формою навчання; 64 — за вечірньо-заочною; решта — за заочною формою навчання.
За вечірньою формою навчання здійснювалася підготовка інженерів за трьома спеціальностями: «Автоматика, телемеханіка і зв’язок на залізничному транспорті», «Будівництво залізниць, колія і колійне господарство» і «Експлуатація залізниць». За заочною формою навчання здійснювалася підготовка фахівців за дев’яти спеціальностями.
Серед перших студентів були депутат Верховної Ради СРСР, майстер вагонного депо Галуза А. М., начальник пасажирського відділу Жданівського відділення дороги Глущенко П.І., інженер служби зв’язку Бут В.І., багато передовиків виробництва.
На протязі 1968—1969 навчального року з усіма студентами-заочниками були проведені настановні сесії, у яких взяла участь велика група провідних викладачів Харківського інституту інженерів транспорту за участю 13 завідувачів кафедр, а також декана заочного факультету доцента Черкашина В.І.
Основним фактором, який визначав високу якість підготовки фахівців було те, що професори і доценти ХІІТу виконували в Донецькій філії основне навчальне навантаження. За тими дисциплінами, для яких лабораторна база ще не була створена, лабораторні роботи виконувалися у лабораторіях Донецького політехнічного інституту або в ХІІТі.
З 1 жовтня 1968 року 225 слухачів розпочали навчатися на дев’ятимісячних підготовчих курсах.
Перші організаційні збори слухачів підготовчого відділення (1969 р.)
Цього ж року у Донецької філії розпочали діяти курси підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників Донецької залізниці.
Через два роки у філії для підготовки фахівців з числа осіб демобілізованих з лав Збройних Сил, а також юнаків і дівчат, що мали виробничий стаж, розпочало працювати підготовче відділення за денною формою навчання. План прийому до підготовчого відділення був погоджений з керівництвом Донецької і Південної залізниць і з будівельними організаціями Міністерства транспортного будівництва. Всім іногороднім слухачам були виділені місця в гуртожитку. Уроки фізичного виховання проводилися на стадіоні «Локомотив».
У квітні 1970 року у штаті філії працювали вже 13 кандидатів наук. Кількість лабораторій збільшилася до 21, кабінетів — до 8. Для надання практичної допомоги у філію регулярно приїжджали завідувачі та провідні викладачі кафедр інституту Т. Г. Вербовський, А. А. Угинчус, В.І. Ангелейко, П. В. Шевченко, Т. М. Тучкевич, Т. Ф. Кузнєцов, В. В. Водолажченко, М. Ф. Котляренко, В. Н. Стогов, доценти А. С. Шедей, Н. Я. Франків, Г. М. Зражевський, В.І. Ступницький, А.І. Корж, Т. Н. Цимбал, а також ведучі викладачі кафедр Л. Л. Петришин, Н. М. Геллер, В. Т. Киптелий, М. Ф. Кузенко, І. В. Башлай, А. А. Куріц, І. А Цецура та інші.
У квітні 1970 року колектив філії був нагороджений пам’ятним ювілейним прапором інституту, а велика група співробітників нагороджена державними нагородами і почесними грамотами. Однак ні ректорат Харківського інституту інженерів транспорту, ні управління Донецької залізниці, ні керівництво філії не вважали, що поставлені завдання повністю виконані.
Була розроблена програма подальшого розвитку філії на 1971—1975 роки, яка була затверджена ректором ХІІТу Ігнатьєвим А. Ф. і начальником Донецької залізниці Приклонським В. В.
Планом передбачалося проектування нового навчального корпусу з закінченням будівництва у 1975 році, будівництво гуртожитку на 480 місць, створення нових лабораторій: теплотехніки; колійного господарства; управління стрілками і сигналами; ліній автоматики, телемеханіки і зв’язку; охорони праці.
На будівництві студентського гуртожитку (1983 р.)
Ректорат ХІІТу і МШС виділили філії на 1971 рік додатково 10 штатних одиниць навчально-допоміжного персоналу, що дало можливість більш предметно займатися розвитком лабораторій і кабінетів.
У 1971 році були створені лабораторії теплотехніки та імпульсної техніки і клас навчального програмування. Вівся постійний пошук найбільш ефективних форм роботи зі студентами-заочниками. Так, за ініціативою керівництва філії на Ясинуватському відділку залізниці була створена студентська рада, куди війшли 13 кращих студентів. Роботою ради керував доцент Гаркавий В. Д. Рада здійснювала контроль відвідуваності занять, успішності студентів-працівників Ясиноватського відділку.
З 1971 року у філії розпочали виконувати госпдоговірні науково-дослідні роботи. Спочатку їх було 5. Виконанням НДР керували доценти Кузьменко А. П., Ходаков В.Є., Люленко В. М., Мариновський Е. С., Розанов О. В.
Були виконані науково-дослідні роботи з розробки і створення комплексу програм з розрахунку технічних норм експлуатаційної роботи Донецької залізниці і відділків з застосуванням ЕОМ ЄС. Розробка у 1984—1986 роках була впроваджена на Донецькій залізниці.
Були розроблені установка і технологія наплавлення хрестовин в імпульсному магнітному полі. На вантажонапружених ділянках Донецької залізниці за даною технологією було відновлено біля 200 хрестовин. Зносостійкість відновлених хрестовин виявилася в 1,3 рази вищою, ніж існуючих.
На початку восьмидесятих років за договорами з Донецькою залізницею розроблялося вже 6—8 науково-дослідних тем. Філія щорічно укладала з Донецькою залізницею договори про науково-технічне співробітництво. Ці договори передбачали надання технічної допомоги виробничим колективам залізниці в освоєнні передового досвіду, нової техніки і технологій, пропаганду наукових і технічних знань і підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників Донецької залізниці.
З перших років в філії було організоване студентське наукове товариство. Щорічно проводилися науково-технічні конференції, на яких заслуховувалися найбільш цікаві доповіді студентів.
У 1975 році завершено будівництво нового гуртожитку, у якому було виділено 240 місць для студентів. Це дозволило майже втричі збільшити площу навчально-лабораторної бази філії. До середини восьмидесятих років у навчальному корпусі було створено 42 лабораторії, 18 кабінетів, 3 лекційні аудиторії та актовий зал.
Заняття з дисципліни «Мости та тунелі», проводе Целуєвський М. М.
Заняття в обчислювальному центрі філії (1972 р.)
Поступово у філії було впроваджено навчальне телебачення, відеотехніка, створено обчислювальний центр. Щорічна допомога з боку Донецької залізниці складала 50—80 тисяч карбованців.
Зі студентами працювали 28 штатних викладачів — кандидатів наук. Регулярно у філію приїздили для надання допомоги і проведення занять викладачі інституту І. Г. Бойко, А. В. Шапка, В.І. Мороз, Є. М. Єрмак, В. А. Таратушка, В. В. Шевченко, М. П. Іхненко. Вартість встановленого устаткування перевищувала 1,5 млн. крб.
Крім фахівців з управління рухом поїздів, в філії розпочали готувати інженерів-механіків для обслуговування тепловозів, електровозів і вагонів, інженерів-будівельників, фахівців з автоматики, економіки.
У середині восьмидесятих років стало зрозуміло, що обраний шлях підготовки фахівців для Донецької залізниці у Донецькій філії ХІІТу був найбільш прийнятним. Кадрова ситуація в значній мірі покращувалася. Управління Донецької залізниці на практиці переконалося в організаційній і економічній доцільності функціонування у м. Донецьку транспортного вищого навчального закладу.
На той момент 6 випускників працювали начальниками дистанцій колії, двоє — начальниками дистанцій сигналізації зв’язку, 27 — начальниками залізничних станцій. Майже половина головних інженерів локомотивних, вагонних депо і дистанцій сигналізації зв’язку навчалися у філії.
Так збіглося, що одержання Україною політичної незалежності і початок підготовки інженерних кадрів за денною формою навчання у Донецькій філії Харківського інституту інженерів транспорту припали на 1991 рік. Відкриття денного відділення стало можливим завдяки великій підготовчій роботі, проведеній викладачами і співробітниками філії за допомогою кафедр інституту і служб Донецької залізниці.
До моменту проголошення незалежності України у філії працювало 40 штатних викладачів, з них — 28 доцентів і кандидатів наук. Було підготовлено 10 кандидатських дисертацій. Викладачі філії Моргунов І. А., Гавричков М. П., Поддубняк В. Й., Харитонова С. Н., Мірошник В.І. і Пономаренко В. Г. підготували і захистили у ведучих вузах країни дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата наук. Викладачами отримано більш 40 авторських свідоцтв на винаходи, сума госпдоговірних робіт щорічно складала більше 100 тис. карбованців.
Штат нараховував 48 працівників навчально-допоміжного персоналу, з яких більшість — випускники філії.
Навчальні лабораторії поступово були переобладнані сучасним устаткуванням, вимірювальною апаратурою, обчислювальною технікою та навчально-лабораторними стендами. Повністю перероблене методичне забезпечення навчального процесу до потреб денного відділення. Необхідною літературою поповнена бібліотека. Студенти одержали просторі аудиторії, обладнаний сучасними комп’ютерами обчислювальний центр, де їм були створені необхідні умови для виконання завдань. У розпорядженні студентів були стадіон спортивного комплексу «Локомотив», плавальний басейн, спортивні секції.
Перша половина 90 — х років була часом серйозних випробувань правильності стратегії кадрового забезпечення Донецької залізниці, розвитку технічної освіти, можливості ХІІТу і його філій пристосуватися до умов, що радикально змінювалися.
У Донбасі зупинилося багато шахт і заводів, істотно скоротилося виробництво продукції у всіх галузях промисловості, знизилися обсяги перевезень вантажів і пасажирів. Якщо в 1991 році Донецька залізниця щодоби навантажувала близько 14 тис. вагонів, то через п’ять років їх кількість скоротилася до 5 тисяч. Взаєморозрахунки грішми замінив бартер.
В умовах різкого зниження бюджетного фінансування і можливостей, що звузилися у наданні допомоги з боку Донецької залізниці, філія була змушена зайнятися рішенням проблеми самозабезпечення як необхідної умови збереження і наступного розвитку навчального закладу. Студенти денної форми навчання перші два роки повинні були навчатися в Донецьку з наступним навчанням у ХІІТі. Однак уже через два роки ректорат ХІІТу прийшов до висновку про необхідність здійснення в Донецьку повного циклу підготовки інженерів залізничного транспорту. Філії належало трансформуватися в повнокровний вищий навчальний заклад.
Відкриття денного відділення стало можливим завдяки великій підготовчій роботі, проведеній викладачами і співробітниками філії за допомогою кафедр базового інституту і служб Донецької залізниці. Величезну допомогу у подальшому розвитку філії і створенні денного відділення надавали ректор інституту Ю. В. Соболєв, проректор з навчальної роботи І. Д. Михайлов.
Під час візиту ректора ХІІТу професора Соболєв Ю. В. до Донецької філії (1980 р.)
Урочисте засідання, присвячене 25-річчю філії. На трибуні начальник Донецької залізниці Гладковський Г. С.
У 1995 році було введено в експлуатацію другий навчальний корпус, де розмістилися 13 аудиторій на 420 посадкових місць для лекційних і групових занять. У будинку колишнього обчислювального центру Донецької залізниці почалося обладнання спортивних залів. У приміщеннях складального цеху вагонного депо ст. Донецьк йшли роботи щодо створення інститутської лабораторії рухомого складу. Було взято курс на розвиток економічної освіти в зв’язку з чим були відкриті нові спеціальності «Облік і аудит» і «Транспортний менеджмент».
У спортивному залі інституту
У лабораторії рухомого складу залізниць
Велика увага приділялася комп’ютеризації навчального процесу. У п’ятьох комп’ютерних класах, обладнаних сучасними ПЕВМ (загалом 80 одиниць) були створені всі умови для вивчення комп’ютерної техніки і програмування.
В обчислювальному центрі кафедри «Організація руху поїздів»
У 1996 році Донецька філія одержала статус інституту у складі Харківської державної академії залізничного транспорту. Високий конкурс при вступі на перший курс показував, що молодь Донбасу готова зв’язати свою долю з залізничним транспортом. За конкурсом абітурієнтів Донецький інститут залізничного транспорту протягом останніх років посідає третє місце серед 18 державних вищих навчальних закладів регіону.
Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про створення Донецького інституту залізничного транспорту»
Формувалася й удосконалювалася структура інституту. У цілому вона була приведена до класичного виду для вузів ІІІ-ІV рівня акредитації. Першим денним факультетом був факультет «Управління на залізничному транспорті». У 1998 р. з нього виділився факультет «Інфраструктура залізничного транспорту», а в 2001 р. — факультет «Економіка транспорту». Організацією навчального процесу, безвідривної форми навчання, як і в перші роки існування філії, здійснював заочний факультет.
У 1998 році у керівництві інституту відбулися зміни. Ректором ДонІЗТу став кандидат технічних наук, професор В. Й. Поддубняк, який раніше обіймав посаду проректора з навчально-виховної роботи.
Ректор Донецького інституту залізничного транспорту професор Поддубняк В. Й.
У 1999 році створено факультет підвищення кваліфікації, на базі якого функціонує галузевий центр Мінтрансу України з охорони праці. В теперішній час з 12 кафедр інституту 7 — випускові: організація руху поїздів, рухомий склад; автоматика, телемеханіка, зв’язок і обчислювальна техніка; будівництво, експлуатація споруд і колійне господарство; облік і аудит; менеджмент та маркетинг, економіка підприємства. Розширився до 14 перелік філій кафедр у підрозділах Донецької залізниці і промислових підприємств Донбасу. Договорами з Донецькою залізницею і іншими підприємствами визначені 185 баз практики студентів.
Лабораторія охорони праці
Виходила з кризи Донецька залізниця. Росли обсяги перевезень вантажів і пасажирів. Збільшилася вага потягів, стали чіткішими графіки руху поїздів. Обновлявся рухомий склад.
На основі аналізу ситуації, що складалася на ринку праці, була розроблена стратегія розвитку інституту — підготовка висококваліфікованих, конкурентноздатних на ринку праці фахівців для магістрального транспорту, транспортних підрозділів промислових підприємств і інших галузей суспільного виробництва на основі об’єднання навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, створення сучасної навчально-лабораторної бази, максимального наближення навчання до виробництва.
Для досягнення цієї мети була розроблена програма розвитку інституту, що базувалася на досягнутих результатах і визначала основні напрямки роботи колективу на період до 2010 року.
У 1999 році інститут успішно пройшов атестацію й одержав ліцензію на право освітньої діяльності.
Визнанням успіхів колективу інституту по досягненню намічених цілей стало Розпорядження Кабінету Міністрів України № 575р від 11.10.2002 року про перетворення вузу в Донецький інститут залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту — державного вищого навчального закладу з правами юридичної особи.
В 2003 році інститут успішно пройшов ліцензування, акредитацію і продовжив підготовку бакалаврів і спеціалістів з чотирьох найбільш затребуваних технічних і трьох економічних спеціальностей для підприємств залізничного транспорту.
Ведучими спеціальностями інституту продовжують залишатися «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті», «Рухомий склад і спеціальна техніка залізничного транспорту (локомотиви)»,«Автоматика і автоматизація на транспорті», «Залізничні споруди і колійне господарство», «Менеджмент організацій», «Облік та аудит» та «Економіка підприємств».
У лабораторії комп’ютерних систем управління рухом поїздів
Лабораторія радіозв’язку
Заняття на полігоні «Колійне господарство»
В останні роки, завдяки вагомій допомозі Донецької залізниці, значного розвитку набула навчально-лабораторна база інституту, розширилися його навчальні площі.
Найбільший ефект в розвитку інституту був досягнений від взаємодії з Донецькою залізницею в останні роки, коли залізницею керувала мудра, далекоглядна, високопрофесійна людина Рогов М. В. За роки його керівництва залізницею надану інституту допомогу в розвитку можна порівняти хіба що з тією допомогою яка була надана Донецькій філії в перші роки становлення.
Рогов М. В. — Начальник Донецької залізниці (2000-2007 р.р.)
У порівнянні з першими роками роботи філії кардинально змінився кадровий склад викладачів і співробітників інституту. Навчальний процес ведуть викладачі, які мають великий досвід практичної і науково-дослідної роботи в сфері залізничного транспорту і суміжних галузей, що дозволяє давати випускникам інституту повноцінну і комплексну підготовку за майбутньою спеціальністю.
Ветерани Великої Вітчизняної Війни — викладачі інституту
Заснований у 1967 році за ініціативою Донецької залізниці, ДонІЗТ більш ніж за 40 років динамічного розвитку пройшов шлях свого становлення від філіалу Харківського інституту інженерів залізничного транспорту до інституту, став авторитетним вищим навчальним закладом, провідним науковим центром залізничної науки у Донецькому регіоні. За роки існування інститут підготував більше 8 тисяч спеціалістів-залізничників, які успішно працюють у різних службах і підрозділах залізниці та на транспортних підприємствах Донецької області. | 
